Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/ворина

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
ворина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вори́на, ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть-усе дощенту вигоріло. Канев. у.