Словник української мови (1937)/ворожити

by Борис Грінченко

◀ ворожиля

Словник української мови Борис Грінченко В ворожити

ворожіння ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ворожи́ти, жу́, жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чо́го. Возиться с чем, что-то делать с чем. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.