Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/воротар

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
воротар
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ворота́р, ря́, м. 1) Привратник. Воротаре, воротаре, вітвори воротонька. АД. I. 40. 2) Род хороводной игры. КС. 1889. IX. 635.