Словник української мови (1937)/ворочатися
| ◀ ворочати | Словник української мови В ворочатися |
ворочок ▶ |
|
Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Иметься, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.