Словник української мови (1937)/ворін
Зовнішній вигляд
◀ воріженько | Словник української мови В ворін |
воріння ▶ |
|
Во́рін, рона, м. = Во́рон. Мир. ХРВ. 70. Ум. Воріне́ць. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче. Лис. VI. № 32.