Словник української мови (1937)/ворітниця
| ◀ ворітний | Словник української мови В ворітниця |
ворітонька ▶ |
|
Ворі́тниця, ці, ж. 1) Доска в воротной створе. См. Ворота. Дійшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. I. 41. 2) Глуха́ ворі́тниця. Столб, к которому привязаны ворота. Мнж. 135.