Словник української мови (1937)/враждувати
| ◀ враговий | Словник української мови В враждувати |
враженний ▶ |
|
Враждува́ти, ду́ю, єш, гл. — на ко́го. Быть недовольным на кого, гневаться, сердиться на кого. Враждують люди на Грицька, бо він з поля забирає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. III. 251.