Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вузити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вузити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вузи́ти, жу́, зи́ш, гл. Суживать, делать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Каменец. у.