Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вунтувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вунтувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вунтува́ти, ся, ту́ю, ся, єш, ся, гл. = Пручатися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує; ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. I. 227.