Словник української мови (1937)/вівчар
| ◀ вівця | Словник української мови В вівчар |
вівчаренко ▶ |
|
Вівча́р, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Розпустив вівчар вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.
| ◀ вівця | Словник української мови Борис Грінченко В вівчар |
вівчаренко ▶ |
|
Словник української мови — В
вівчар
Борис Грінченко
1937
Вівча́р, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Розпустив вівчар вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.