Словник української мови (1937)/вівчар

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вівчар
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вівча́р, ря́, м. Пастух овец. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Розпустив вівчар вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. Вівча́рик.