Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відбиватися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відбиватися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відбива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відби́тися, діб'ю́ся, б'єшся, гл. 1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62. 2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет. 3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. 4) О кобыле: случиться с жеребцом. Шух. I. 211.