Словник української мови (1937)/відбирати

by Борис Грінченко

◀ відбирання

Словник української мови Борис Грінченко В відбирати

відбігати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відбира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відібра́ти, відберу́, ре́ш, гл. 1) Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбирати. Чуб. V. 758. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Ти більше не будеш відбирати у мене душу. Рудч. Ск. II. 23. 2) Получать, получить. Чуб. I. 163. Відібрав і від їх листи. Стор. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.