Словник української мови (1937)/відвильнути
| ◀ відвикати | Словник української мови В відвильнути |
відвилюватися ▶ |
|
Відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.
| ◀ відвикати | Словник української мови Борис Грінченко В відвильнути |
відвилюватися ▶ |
|
Словник української мови — В
відвильнути
Борис Грінченко
1937
Відвильну́ти, ну́, не́ш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.