Словник української мови (1937)/відводити

by Борис Грінченко

◀ відводини

Словник української мови Борис Грінченко В відводити

відвозити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відво́дити, джу, диш, сов. в. відве́сти́, веду́, де́ш, гл. 1) Отводить, отвесть. Одведи її додому. 2) Отстранять, отстранить. 3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів… стріляти. Чуб. I. 154.