Словник української мови (1937)/відгортати

by Борис Грінченко

◀ відгороджуватися

Словник української мови Борис Грінченко В відгортати

відгортатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. відгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до кишені.