Словник української мови (1937)/відзволяти

by Борис Грінченко

◀ відзволити

Словник української мови Борис Грінченко В відзволяти

відзволятися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Ото одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерті. Рудч. Ск. I. 120.