Словник української мови (1937)/відколи
Зовнішній вигляд
◀ відкозакувати | Словник української мови В відколи |
відколишній ▶ |
|
Відко́ли, нар. 1) С каких пор. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. II. 35. 2) С тех пор, как. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.