Словник української мови (1937)/відколуплювати

by Борис Грінченко

◀ відколупати

Словник української мови Борис Грінченко В відколуплювати

відколупнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відколу́плювати, люю, єш, відколу́пувати, пую, єш, сов. в. відколупа́ти, па́ю, єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.