Словник української мови (1937)/відкочувати

by Борис Грінченко

◀ відкотити

Словник української мови Борис Грінченко В відкочувати

відкочуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відко́чувати, чую, єш, сов. в. відкоти́ти, кочу́, тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. I. 33.

Відкочува́ти, чу́ю, єш, гл. Откочевать. Татари… одкочували собі геть у… степи. К. Хмельн. 13.