Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відмовлятися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відмовлятися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відмовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відмо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе розчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я одмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. I. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі оддивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.