Словник української мови (1937)/відмовлятися
| ◀ відмовляти | Словник української мови В відмовлятися |
відмовний ▶ |
|
Відмовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відмо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе розчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я одмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. I. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі оддивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.