Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відмока

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відмока
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відмо́ка, ки, ж. 1) Мокрое место в земле, мочага. Кролев. у. 2) Щелок, в котором намочено белье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збирати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.