Словник української мови (1937)/відмока

by Борис Грінченко

◀ відмогтися

Словник української мови Борис Грінченко В відмока

відмокати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відмо́ка, ки, ж. 1) Мокрое место в земле, мочага. Кролев. у. 2) Щелок, в котором намочено белье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збирати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.