Словник української мови (1937)/відмітати

by Борис Грінченко

◀ відмірювати

Словник української мови Борис Грінченко В відмітати

відмітити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відміта́ти, таю, єш, сов. в. відмести́, ту́, те́ш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взимі і руками. Ном. № 559.