Словник української мови (1937)/відмітний
| ◀ відмітити | Словник української мови В відмітний |
відмічати ▶ |
|
Відмі́тний, а, е. Отличный, отличающийся от чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
| ◀ відмітити | Словник української мови Борис Грінченко В відмітний |
відмічати ▶ |
|
Словник української мови — В
відмітний
Борис Грінченко
1937
Відмі́тний, а, е. Отличный, отличающийся от чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.