Словник української мови (1937)/віднімати
Зовнішній вигляд
◀ відничок | Словник української мови В віднімати |
віднова ▶ |
|
Відніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відня́ти, німу́, меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи може в лісі хто відняв? Шевч.