Словник української мови (1937)/відпивати

by Борис Грінченко

◀ відпечатувати

Словник української мови Борис Грінченко В відпивати

відпиватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпи́ти, відіп'ю, п'єш, гл. Выпивать, выпить что следует. Цілий піст не пив горілки та казав, що на великдень відоп'є своє. Черниг. г. Чом же ви, каже, тату, не п'єте? — Я вже, каже, своє одпив, т. е. во время своей жизни выпил все, что мог, теперь не могу. Грин. I. 53.