Словник української мови (1937)/відправляти
| ◀ відправити | Словник української мови В відправляти |
відправлятися ▶ |
|
Відправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відпра́вити, влю, виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Гол. IV. 510. 2) Рассчитывать, удалять (служащих). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. 4) Совершать, совершить богослужебный обряд. Одправив отець Яків утреню. Г. Барв. 190. Заховав дід бабу і похорон одправив. Рудч. Ск. II. 54. Похорон одправляти. АД. I. 117.