Словник української мови (1937)/відпроторитися

by Борис Грінченко

◀ відпроторити

Словник української мови Борис Грінченко В відпроторитися

відпрохати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпрото́ритися, рюся, ришся, гл. Отстраниться. Батько заможний, дак вона зараз і відпроторилась од нас: ми вже їй не рівня. Г. Барв. 121.