Словник української мови (1937)/відривати
| ◀ відректи | Словник української мови В відривати |
відриватися ▶ |
|
Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного гудзя. Мет. 403.
| ◀ відректи | Словник української мови Борис Грінченко В відривати |
відриватися ▶ |
|
Словник української мови — В
відривати
Борис Грінченко
1937
Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного гудзя. Мет. 403.