Словник української мови (1937)/відслуга

by Борис Грінченко

◀ відслонятися

Словник української мови Борис Грінченко В відслуга

відслуговувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відслу́га, ги, ж. 1) Отслуживание. Забрав гроші, а тепер мусить іти у відслугу. 2) Отплата, вознаграждение за что-либо. От же тобі за твоє добро й наша одслуга. ЗОЮР. II. 69. 3) Конец службы. Лишила дома слугу на відслузі, свекруху в недузі. Гол. I. 158.