Словник української мови (1937)/відстоювати

by Борис Грінченко

◀ відсторонь

Словник української мови Борис Грінченко В відстоювати

відстраждати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, ї́ш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. От долгого стояния получить отек ног. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.