Словник української мови (1937)/відтручати
| ◀ відтруть | Словник української мови В відтручати |
відтручення ▶ |
|
Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттеснять, оттеснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.