Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відтручати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відтручати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттеснять, оттеснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.