Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відхідливий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відхідливий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відхі́дливий, а, е. Легко успокаивающийся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.