Словник української мови (1937)/відчай

by Борис Грінченко

◀ відцуруватися

Словник української мови Борис Грінченко В відчай

відчалити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь в выражении: Пусти́ти на одча́й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, делать, всем рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.