Словник української мови (1937)/відчалювати

by Борис Грінченко

◀ відчалити

Словник української мови Борис Грінченко В відчалювати

відчалюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каю́к од бе́рега. Оттолкнуть челнок от берега. Черном.