Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відчудити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відчудити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відчу́дити, джу, диш, гл. Знахарским, ведовским способом вылечить. Прийшла біда до чудана, одчу́див він — очуняла. Чуб. V. 1164.