Словник української мови (1937)/відімчати
| ◀ відімстити | Словник української мови В відімчати |
відімщати ▶ |
|
Відімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було которий возом… харчі там і барило. Сим. 222.