Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відіспати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відіспати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відіспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Проспать. Відіспа́ти ове́ць. Проспать до тех пор, пока овцы разбредутся. Як чабан одіспав вівці, то, прокинувшися, голосить за ними, і пішов шукати. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Отоспаться, не доспав, наверстать и выспаться потом. Одіспав сьогодні за ввесь тиждень.