Словник української мови (1937)/вік
| ◀ війя | Словник української мови В вік |
віківщина ▶ |
|
Вік, ку, м. 1) Век, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люди (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люди побачать. Ном. № 7019. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вечно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік-ві́ка, во ві́ки-ві́чні, по вік-ві́чний, вовіки. Вечно, всегда. Во вік-віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Вовіки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Определить долгую жизнь. На вік-ві́ки, на ві́ки-ві́чні, наві́ки, на всі ві́ки. Навеки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки-вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою навіки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. I. 79). Дові́ку, до сме́рті-ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б довіку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерті-віку хліб-сіль уживати. Дума. Дові́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. 2) Лета. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Век, столетие. 4) — чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. I. 103.