Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вікновина

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вікновина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вікно́вина, ни, ж. Чистое место на заросшем озере или болоте. Канев. у.