Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вірити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вірити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́рити, рю, риш, гл. 1) Верить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309. 2) Давать в долг. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.