Словник української мови (1937)/вічно

by Борис Грінченко

◀ вічність

Словник української мови Борис Грінченко В вічно

вічовий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́чно, нар. 1) Вечно. 2) До смерти. Якби ти не займав, то я б вічно була твоя. Рудч. Ск. II. 104.