Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/віщун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
віщун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Віщу́н, на́, м. Вещун, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. НП. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291.