Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гавеня

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гавеня
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гавеня́, ня́ти, с. Вороненок. Гава й говоре: що хоч візьми, тіко не руш моїх гавенят. Драг. 272.