Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гад

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гад
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гад, ду, м. 1) Гад, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. I. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.