Словник української мови (1937)/гадючий

by Борис Грінченко

◀ гадюченя

Словник української мови Борис Грінченко Г гадючий

гадючин ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гадю́чий, а, е. 1) Змеиный, гадючий. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. Гадю́че ко́дло. Змеиное гнездо. 2) Гадю́ча мо́рква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. I. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.