Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гадючка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гадючка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гадю́чка, ки, ж. 1) Ум. от гадюка. 2) Гадю́чку вки́нути, впусти́ти. Сделать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.