Словник української мови (1937)/гайда

by Борис Грінченко

◀ гайворонячий

Словник української мови Борис Грінченко Г гайда

гайдабура ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Га́йда, ди, ж. 1) Род пастушьей свирели, флейта. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. от 1 и 2 знач. гайдиця, гайдичка. 3) М. и ж. Повеса. Аф. 352. 4) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 5) Об. Негодник, негодница. Желех.

II. Га́йда! меж. Марш! вперед! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.