Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гайка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гайка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедление, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.