Словник української мови (1937)/гайка

by Борис Грінченко

◀ гайдучок

Словник української мови Борис Грінченко Г гайка

гайкати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедление, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.