Словник української мови (1937)/гайно

by Борис Грінченко

◀ гайнів

Словник української мови Борис Грінченко Г гайно

гайнування ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́йно, нар. Мешкотно, медленно.

Гайно́, на́, с. 1) Навоз, испражнения. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвежья берлога. Шух. I. 22. 4) Беспорядок. Гайно́м стоя́ти. Быть в беспорядке. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.