Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гайнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гайнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.